Архів January 2007

.1. Мне бы хотелось... ну чтобы ты и я... нучтобы мы наедине... и чтобы никтоне знал... в тайне ото всех... Мы могли бы смотреть мультики! 3.С Вашего лицевого счёта было снято 170 руб. на озеленение Луны. Благодарим за помощь, Лунатики. .3.В твоем телефоне заложена БОМБА, она сдетонирует, если ты в течение 15 секунд не позвонишь мне, и не скажешь, где, и когда мы встретимся.

Гимнастика - это слово греческое и значит обнаженный. В Древней Греции какое-то время физическими упражнениями занимались без одежды, так как считали, и об этом очень хорошо сказал Владимир Маяковский, что “в мире нет прекрасней одежи, чем бронза мускулов и свежесть кожи”. Гимнастика в те времена включала в себя и игры, и бег, и прыжки, и единоборства, и танцы. Словом, почти все виды физических упражнений, которые тогда существовали. А направленность гимнастики была комплексной - и для физического, и для духовного совершенствования человека. В здоровом теле - здоровый дух. Очень подходящая характеристика для тех, кто занимался гимнастикой. Аристотель вообще считал, что образ жизни свободного человека немыслим без занятий гимнастикой.
Но знаете, сколько в те времена было действительно свободных людей, которые могли ей заниматься? От общего числа населения не более 5 - 10%. Это в Древней Греции. А в Древней Индии, давшей современному миру йогу? А в Древнем Китае, из которого к нам пришло ушу? Йога и ушу, в общем-то, гимнастиками стали совсем недавно, и Аристотель о них, вроде, ничего не говорил. К тому же изначально это были какие-то культовые занятия, значение которых сейчас трактуют кто, как хочет. Но я предлагаю их всем в первую очередь именно как гимнастику.

Современному человеку живется гораздо беспокойнее, чем его предкам. Резкое расширение объема информации дает ему возможность больше знать, а, следовательно, и иметь больше поводов и причин для волнений и тревог. Повышение у достаточно большой категории людей уровня общей тревожно-сти, который стимулируется локальными войнами, увеличением числа катаст-роф, техногенных и естественных, в которых масса людей получают физиче-ские и психические травмы или просто погибают. Никто не застрахован от попадания в такие ситуации. Для человека естественен страх смерти, физиче-ских и психических увечий. Но в обычных условиях этот страх находится в подавленном состоянии и не осознается. Когда человек попадает в опасную ситуацию или становится её очевидцем (пусть даже косвенно, смотря телеви-зор или, читая газету), то подавленное чувство страха выходит на сознатель-ный уровень, значительно повышая уровень общей тревожности.
В зависимости от силы, длительности и устойчивости эмоции различают на отдельные виды в частности стрессы, аффект, настроение.

Аффекты - бурные, кратковременные эмоциональные вспышки которые захватывают всю личность человека. Порой в состоянии аффекта, гнева, страха, радости и т. д. человек как бы теряет само-контроль, теряет власть над собой , весь передается переживаниям. Т. о. в состоянии аффекта у человека может наблюдаться временная потеря волевого контроля над своим поведением, он может совер-шать необдуманные поступки.
Аффекты обычно сопровождаются двигательным перевозбуж-дением, но могут вызвать оцепенение , заторможенность речи и полное безучастие. Вызываются сильными раздражителями.
Для того чтобы регулировать состояние аффекта, прежде всего, необходимо воспитывать у себя выдержку и самообладание.

Настроение - это относительно ровное, оптимальное в своей выраженности относительно устойчивое эмоциональное состояние. Его продолжительность зависит от внешних и внутренних воздей-ствий.
В зависимости от удовлетворения или неудовлетворения своих внутрен-них потребностей организма меняется и настроение. Наше настроение под-вержено колебаниям в тесной связи с многообразными социальными воздей-ствиями: начиная формироваться в минуты утренней поездки в автобусе , оно поддерживается на протяжении всего дальнейшего времени и завершается вечером беседами в кругу родных и близких. На этот основной фон наслаи-ваются эмоциональные реакции, вызванные изменениями самочувствия (по-явлением головной или зубной боли, неприятными ощущениями в животе). В существенной мере устойчивость нашего настроения определяется жизнен-ным тонусом, который содействует поддержанию высокой умственной и фи-зической работоспособности, умению преодолевать имеющиеся неприятно-сти. Вместе с тем настроение представляет фон для других эмоциональных реакций, определяет их тональность.

Рациональное питание является необъемлемым компонентом здорового образа жизни.
Правильное питание представляет не только биологическую, но и социально-экономическую и даже политическую проблему. Тем не менее существует много факторов, зависящих не только от уровня развития общества.
Питание является привычкой, которой можно управлять. Ка-кие же факторы влияют на формирование этой привычки? Их дос-таточно много и вот основные из них:
1) Психологические - личные пристрастия к той или иной пи-ще, семейные пищевые традиции, жизненная философия (отношение к вегетарианству).
2) Географо-экологические – производство продуктов питания и климат, традиционные с/х культуры.
3) Физиологические – рост, развитие организма, степень дви-гательной активности, необходимость соблюдения диеты по состоянию здоровья.
Таким образом, на пищевые привычки человека влияют мно-гочисленные факторы, определяющие характер его питания. По-этому очень важно обращать внимание на формирование и воспи-тание рациональных пищевых привычек с раннего возраста, чтобы в зрелом возрасте проблем со здоровьем, связанных с питанием, у человека уже не возникало.

Автор: Анастасия Литвиненко

Среди чужих В современных семьях довольно часто складывается ситуация, когда вскоре после родов мать вынуждена выходить на работу (или учебу), оставляя ребенка на попечение бабушек, нянь, сестер и старших детей, в результате чего ребенок с самого раннего возраста (приходилось сталкиваться с ситуацией, когда мальчику не исполнилось и четырех недель) остается один или с незнакомыми ему людьми. В дальнейшем его будущее распланировано практически до мелочей: детский сад, школа. Мать работает все больше и больше, уходит в семь, приходит в восемь усталая. Попытка ребенка приласкаться все чаще заканчивается волной упреков: "Я работаю, чтобы у тебя все было. Могу я хотя бы минуту отдохнуть?"
Конечно, можно вполне резонно оправдывать себя тем, что в нашей стране иначе нельзя, ребенка нужно чем-то кормить и так далее, но проблемы это совершенно не решит.
Долгое время достаточно популярной была теория, что аутизм (серьезное психическое заболевание, при котором человек совершенно неадекватно общается, неспособен ни на чем сосредоточиться и ведет себя совершенно ненормально) возникает именно у тех детей, которые в самом раннем возрасте общались с холодной и непредсказуемой матерью. В самом раннем возрасте (еще до года) у ребенка должно сформироваться базовое доверие к миру, для чего просто необходимо постоянно общаться с мамой, видеть ее улыбку. Ребенок, недополучивший внимания (и это уже подтверждено множеством исследований), в будущем будет настроен более пессимистично, у него скорее всего сложится заниженная самооценка, - говоря простыми словами, он просто не будет доверять миру вокруг себя.
В последние годы было очень много исследований, проверявших, насколько серьезно влияет на ребенка отсутствие матери. Психологи пришли к неутешительному выводу: дети, с которыми недоиграли, недоговорили, которым недоулыбались, развиваются медленнее, позже начинают говорить, ходить, хотя физиология у них находилась в полном порядке, и физическое развитие не отставало от развития обычных детей, выросших в семье (так называемый госпитализм). К тому же впоследствии у таких детей с большим трудом развивается восприятие различных моральных норм, различий между своим и чужим. Дети, выросшие при недостатке общения, зачастую более эгоистичны, холодны, невосприимчивы, чем их более счастливые в этом плане сверстники. улыбайтесь своему ребенку! Все эти немногочисленные мелочи не только позволят не потерять контакт с ребенком именно вам, но и помогут ему в будущем более свободно общаться с миром и чувствовать себя достаточно уверенно в нем, а это - одна из немаловажных основ для того, чтобы ребенок стал успешным и счастливым человеком. "Я занята!", "У меня нет на тебя времени!", "Ты что, не видишь, сколько я работаю, чтобы у тебя было что поесть?" - вы бы не хотели этого говорить, но так устаете... А вы задумывались, что каждый раз, произнося это, вы травмируете психику, а значит и будущее вашего ребенка?

Підтримуйте цей девіз у своїй родині. Слідкуйте за здоров'ям малюка. Краще запобігти появі у дитини рахіту, анемії, хронічних розладів харчування, діатезів, своєчасно вилікувати хронічні вогнища інфекції, аніж згодом у паніці шукати найкращі ліки від запалення.
Оберіть систему загартовування, що підходить вашому маляті, виховуйте у дитини витривалість, оздоровлюйте свій побут. І ніяких курців у помешканні! Харчування всіх членів сім'ї і особливо дитини має бути повноцінним та відповідати віковим потребам організму. Отож, піклуйтеся про здоров'я своєї дитини і бережіть його.

Це, начебто, й різні речі, але вони, за даними статистики, також визначають можливість захворювання вашої дитини. Відомо, що у дітей, особливо в немовлят, імунобіологічні захисні реакції є недосконалими. А легка ранимість слизової оболонки дихальних шляхів та усі перераховані нами особливості органів дихання зумовлюють підвищену чутливість легеневої тканини до вірусів та мікробів.
Пневмонія частіше виникає та тяжче перебігає у малюків, які перебувають на штучному або змішаному вигодовуванні, хворіють на рахіт, гіпотрофію та ексудативний діатез. Чому? Тому що усі ці хвороби супроводжуються погіршанням бар'єрної функції бронхів, зниженням вмісту факторів імунного захисту та порушенням процесів обміну речовин взагалі.
Пасивне куріння, тобто вдихання повітря разом із цигарковим димом, окрім безпосередньої токсичної дії на органи дихання, сприяє зменшенню надходження кисню до організму. Щодо освіти дорослих, то очевидно, від цього залежать об'єм та якість догляду за малюком і, звичайно, знання дитячого організму та вміння організувати в своїй домівці екологічно безпечний побут.

Ми матір називаємо святою .
Мати . . . Це перше слово , яке з радістю та усмішкою вимовляє дитина .
Мама – берегиня людського роду .
Мати – найкраща різьбярка сердець великих і сильних характерів .
Мати – це те слово , яке найчастіше повторює людина в хвилини страждання і горя .
Слово матір є символом усіх людських вартостей .Воно вічне й неповторне , як світ .
Бог створив на світі матерів , щоб вони заступали Бога там , де його нема .
Не мав би світ стільки геніїв , великих мужів , якби над їхнім дитинством не тремтіло серце матері .

КОРОНИ ЄГИПТУ
Фараон об'єднаного Єгипту носив здвоєну корону, що в ній поєдналися червона корона Нижнього Єгипту і біла — Верхнього.
ЧЕРВОНА КОРОНА .Цар нижньоєгипетськоі держави, територія якої простяглася від заболоченої дельти до Мемфіса, носив червону корону.
БІЛА КОРОНА
Біла корона верхньоєгипетської держави, територія якої починалася від стін Мемфіса і сягала південного острова Абу (Елефантина), схожа на високий шолом.
СИНЯ КОРОНА Синю корону називали шоломом воєначальника, бо Сеті І і його син Рамсес надягали її під час битв.

Ліва група ієрогліфів,2 стовпчика означає: «Ісіда, владичиця небозводу, володарка богів, дарує вона життя вічно віковічно». Права 2 стовпчика: «Осіріс, благий бог, перший серед західних, владика Бусіріса, який у священному пагорбі».

..1.. Приходят три медведя домой. Папа-медведь смотрит на свою пустую тарелку и кричит:
- Кто ел из моей большой тарелки и всё съел?!!!
Сынок-медведь смотрит на свою пустую тарелку и плачет:
-Кто ел из моей маленькой тарелки и всё съел?
А мама-медведь говорит:
-Вот придурки, чо вы орёте? Я вам не насыпала еду ещо..2..Подходит свинья к розетке смотрит и говорит: "Что браток замуровали!!!"..3.Лезет корова на берёзу!!! Лезет, лезет, лезет так старательно!! И тут пролетает ворона и говорит!
Ворона. - Ты зачем на березу лезешь?
Корова. - Яблоки кушать!!
В. - Так яблоки на березах не растут!
К. - Я знаю!! Яблоки у меня с собой!!! ..4..Прощальная записка свиньи на мясокомбинате:
«Меня колбасит!» Ну як вам Анекдоти???

“Людина займає особливе місце у Всесвіті. Вона не є лише акцидентальною частинкою буття, лише “однією з...”. Як особа вона не може перебувати на периферії дійсності, її місце – у центрі Всесвіту. Адже людина є тим буттям, “в якому іноді зосереджуються і підіймаються у височину всі сили скінченого світу” (М. Шелер)... Але з іншого боку, бути людиною – це не лише привілей, це, передусім, відповідальність” [1, с. 11]. Відповідальність не лише перед кимсь, а й перед собою, відповідальність як за все нею створене, так і за його наслідки, відповідальність за все, що вона впише в сторінки історії. За висловом М. Гайдеґґера, людина є “пастирем буття”. Яким воно стане, залежатиме від того, наскільки і в якому напрямку, вона прикладеться до його облаштування, від усвідомлення того, чим володіємо.
Питання про природу людини все ще залишається центральним та актуальним. Ким є людина в непередбаченому й неконтрольованому ході історичного процесу, яке її покликання та призначення? На ці запитання є чимало відповідей, чимало написано трактатів, проте більшість з них потребують перегляду.
Людина та історія. Саме цей аспект існування людини цікавитиме нас. Спробуймо в такому ракурсі підійти до розуміння всієї складності природи людської особистості. Адже історія є однією з найважливіших та невід’ємних сфер життя та діяльності людини. Вона цілком вміщена в систему координат історії, усе її життя переплетене й обумовлене ходом історичних подій. Зрештою, вся історія постає як ключ до відкриття таємниці особи. “Щоб зрозуміти історію, – зазначає Гайденко П., – необхідно зрозуміти, що таке людина; з іншого ж боку, людське існування розкривається через час, через історичність” [2, с. 10]. Саме погляд на людину в історичному аспекті цікавитиме нас, погляд крізь призму філософської концепції історії німецького мислителя Карла Ясперса.
У вступній статті “Людина та історія в екзистенційній філософії К. Ясперса” до творів німецького філософа вже згадувана нами дослідниця Гайденко П. вказує на головну тему Ясперівської філософії, на тему “людини та історії, як первинного виміру людського буття”. Аналіз людської екзистенції К. Ясперс тісно пов’язує з поняттям ситуації, з тими подіями, які формують унікальність людини. Мета його досліджень – погляд на людину крізь призму історичності, у якій людина формується, на екзистенцію та історію як першопочатковий вимір людського буття та ідею збереження самої людини в історії, що останнім часом усе більше тривожить людство.

Навіщо жити ?!?! –
Ти можеш запитати
Та відповідь на це питання
Неможливо дати.
Хтось, мабуть, живе для того щоб кохати,
Хтось, - для того щоб цей світ пізнати
Щоб свої знання нащадкам передати.
Проте не варто жити для того щоб померти
І на рахунок цього скажу тобі відверто:
У цьому світі не варто існувати, - потрібно жити
І кожну мить свого життя як золото цінити.
Від завтрашнього дня ти не очікуй смерті
І не кажи що всі хороші миті із пам’яті вже стерті
Згадай своє минуле, подумай про майбутнє
Цінуй своє життя, воно ж таке могутнє!!!
Чекай лише найкращого,
Та не забудь про горе,
Лиш, горя буде крихітка,
А щастя, - ціле море.
Ти вір в майбутнє,
Вір в кохання,
І знай що в світі є добро,
Є в світі щастя, є натхнення,
Є співчуття, та є і зло.
Проте добро – непереможне
І нескінченне є воно,
І ЖИТИ З ПОСМІШКОЮ МОЖНА,
ХОЧ ЯК БИ ВАЖКО НЕ БУЛО.
Ти знай, що в кожного із нас,
Є свій – давно вже визначений час:
Є час кохання, є час дружби,
Є час тріумфу, перемоги,
Є час обов’язку і служби,
Є час підтримки й допомоги.
Всіх нас життя закрутить в подіях, в круговерті.
Проте у кожного є ще один свій час – час смерті.
Його ти поважай
Й про нього пам’ятай,
Проте навмисно ти його не наближай.
Навмисно себе вбити?
Чи самогубством життя своє скінчити?
Цього ніхто не вартий,
Не треба це робити.
ЯКА У СМЕРТІ ПЕРСПЕКТИВА?
ДЕ СЕНС В НАВМИСНІЙ СМЕРТІ?
Учора мить була тужлива,
А завтрашні дні – стерті.
Ти б міг провести захід сонця,
А завтра його схід зустріти,
Чекали тебе щастя й радість,
Сім’я, кохання, гроші, діти.
Та ти усе це миттю втратиш,
Якщо вдягнеш петлю на шию,
Себе ти сам, немов кат, стратиш.
Тож не втрачай свою надію,
Відчуй життя! Воно в тобі й навколо тебе.
Тобі його приносить свіжий вітер й синє небо,
Ти не повинен помирати, і рук не варто опускати,
В глибинах серця останні сили треба відшукати,
І впевнено, з надією в майбутнє прямувати!

“ГОГОЛЮ” — вірш Шевченка, написаний 30 грудня 1844 у Петербурзі, автограф — у рукописній збірці «Три літа» (ІЛ. — Ф. 1. — № 74. — Арк. 9–9 зв.), першодрук під редакційною назвою «Думка» — у зб. «Новые стихотворения Пушкина и Шевченки” (Лейпціг, 1859. — С. 22–23). Твір — специфічна для Шевченкової поезії модифікація послання, що поєднує в собі ознаки цього жанру (образ адресата, настанова на спілкування з ним автора, композиційно-стильові форми «зверненого слова») з типовою для елегії рефлексивно-медитативною основою. Обставини, які стали поштовхом до написання твору, не відомі. Найімовірніше, вони не пов’язані з фактами біографії Гоголя. Письменники особисто знайомі не були. Причини, що спонукали Шевченка звернутися з віршем-посланням до Гоголя, слід, очевидно, шукати в особливостях внутрішнього життя поета, в його психічному стані після поїздок по Україні у 1843–1844 рр., а ще — у природному у переддень Нового року бажанні підбити підсумок своїм життєвим спостереженням і поділитися ними з людиною, внутрішньо спорідненою та душевно співмірною, сама орієнтація на інтелектуальний і душевний досвід якої здатна розвіяти сумніви, підтримати духовно. Такою людиною у свідомості Шевченка був Гоголь, письменник, творами якого поет захоплювався усе життя й які справили помітний вплив на його власну творчість. Гоголь сприймався ним як патріот України, що своїми повістями з українського життя, передусім, на історичні теми, прославив Україну й волелюбність українського народу, критик російської самодержавно-кріпосницької системи, яка цей народ поневолила, захисник знедолених і покривджених («поруганного бессловесного смерда»). Художньо переконливим декларуванням цієї ідейно-творчої близькості Шевченка і Гоголя стало послання «Гоголю».
Тема вірша — осуд поетом суспільної пасивності земляків й особливо зрадництва національних інтересів «перевертнями» — частиною українського панства та інтелігенції, а також поступове усвідомлення значимості власної творчості як патріотичної сили, здатної протистояти духовному занепаду українського суспільства. Реалізуючи тему, Шевченко постійно апелює до Гоголя — безпосередньо (у формі ліричних звернень та через займенник «ти») або за допомогою літературних асоціацій, зіставляючи особливості Гоголевого й свого письменницького хисту та психічної вдачі («сміх» і «плач»), спираючись на його прізвище як на символ, як на пошановану й загальновизнану позицію у мистецтві.

Закат солнца Садится солнце, море блещит, Дорожка красная бежит, Летают чайки над волнами, И ветер тихо вдаль летит. Садится солнце, Лучь последний кидает Яркий вдаль оно. Что может быть прекрасней моря В закате солнца одного?..

И белый снег,
И белый иней,
И ветер кружит
Над землёй,
И море синее застыло,
И небо в равенстве
С душой.
И белый гроб,
И бела скатерть,
И все это на стол земли.
И все это душа людская,
В прохладе зимней красоты.

Полине, наче пісня солов’я,
Сопілки стрункої мелодія,
Вона, неначе нитка золота,
Неначе зірка в небі сонная,
Так сяє ясно, так горить,
Неначе сонце в небі синім,
Так само ж сильно й полонить,
Як жито жовте в довгій ниві.
Так нота лине по землі,
Лиш нота дзвінкої сопілки,
Так пісня її враз летить
У небо сине поміж гілки...

Тебе потребуется: - 4 яйца, - 200мл сметаны, - по 1 красному и желтому сладкому перцу, - 1 помидор шпинат, специи. Взбей миксером или венчиком яйца.Вылей их в глубокую тарелку со сметаной.Добавь по вкусу соль, специи и перемешай. .2.Помой овощи, нарежь их ровными квадратиками и хорошо смешай с яично-сметаной массой. .3.Омлет выпекай в сковороде под крышкой на медленном огне.

Тебе потребуется: - 200г творога, - 1 яйцо, - зелень, ржаной хлеб.Вымой зелень и нарежь ее.Свари яйцо.Отдельно натри на мелкой терке белок и желток.Вилочкой разомни творог и добавь в него часть нарезанной зелени и белок.Творожной массой намажь подсушенные в тосттере кусочки ржаного хлеба и укрась их сверху остатками зелени и тертым вареным желтком.

По-єгипетськи ця книга називалася «Книга для виходу вдень» її заклинання давали змогу душі людини (Ка) набувати різних форм і виходити з гробниці. Вона так само містила опис суду, коли на зібранні богів серце Покійного зважували за допомогою пера істини. Шакало-головий бог Анубіс зважував серце, поклавши на одну шальку терезів серце небіжчика, а на другу - перо богині істини Маат. Водночас Тот, бог із головою ібіса, запитував вердикт. Якщо небіжчика визнавали правогласним, він увіходив у царство Осіріса, якщо ні, його душу пожирало жахливе чудовисько з головою крокодила - Амт.

МУМІФІКАЦІЯ: ВИДАЛЕННЯ ОРГАНІВ Внутрішні органи видаляли, висушували та зберігали в посудинах-канопах. Мозок витягували гачком. У тілі залишали тільки серце, яке мали зважити на суді мертвих.
/2 МУМІФІКАЦІЯ: ВИСУШУВАННЯ Потім тіло засипали спеціальною сіллю — натроном — і залишали на 30-40 днів, щоб запобігти розкладанню.
/З МУМІФІКАЦІЯ: ПЕЛЕН&ННЯ
На цій стадій тіло та череп набивали льняними бинтами, змоченими смолою. Потім починали пеленати мумію бинтами, між якими поміщали дорогоцінності та священні амулети.
/4 МУМІФІКАЦІЯ: ПОХОВАННЯ
Нарешті мумію загортали в полотно і поміщали в саркофаг. У труну клали також «Книгу мертвих», щоб душа (Ка) не заблукала на тому світі.

І щемить грудь
І країть серце,
Гіркії сльози на очах,
З обурення зкривились губи,
Але журба не йде ніяк.
А серце кров,ю льеться, льється,
І колить у душі, й болить.
Ой хто ж мене врятує з муки?!
Вона ж так сильно полонить!
Вона ж бере, вона ж збирає
Всю радість з серця і душі,
І все до краплі забирає!
Лишаються лиш згорточки
Брудні, потоптані – сміття.
Сміття, що там, колись було душею.
Допоки не прийшла журба.
Взяла, забрала і лишила,

Лиш крихітку малу душі,
Яку я не віддам нікому,
В якій лишилися нікчемні
Згортки радості...

Навіщо це небо, навіщо зірки, Якщо більш нічого немає в житті.
Навіщо любити, нащо щось робити,
Навіщо і жити?
Але ж не вмираєш ти, ні!
Але й не живеш.А чого?
Живи, ти, живи!Хочаб у степу,
Там де тихо завжди.
Але ж ні!Ти ідеш!
Ідеш і не знаєш куди.
Блукаєш чогось,
Шукаєш чогось.
Але ж подивись!
Ти живеш в Україні,
на рідній вкраїні!
І все, що потрібно - це луки та ниви,
Це сонце, що віє теплом,
Це трави та гомін дібров,
Це спокій травневої ночі,
Це хвиля та зоряні очі,
Це мати та колос в степу
Й маленька хатинка в зеленім яру.
Але ти живеш і не бачиш цього.
А чого?
Живеш і здається нема нічого.
А чого?
Подивись!В тебе все, що потрібно:
Ці луки та ниви,
Це сонце, що віє теплом,
Ці трави та гомін дібров,
Цей спокій травневої ночі,
Ця хвиля та зоряні очі,
Є рідная ненька та колос в степу
Й, можливо, маленька хатинка в яру.
Дивись, що потрібно
У тебе вже є.
Та знову ти кажеш:
„Навіщо все це?”

Тебе потребуется: - 80г кукурузніх хлопьев, - 200мл молока, - 20г изюма, - 1 яблуко. Нарежь небольшими квадратиками яблоко или любые другие фрукты, которые тебе нрявятся. Высыпь в глубокою тарелку кукурузные хлопья. Залей их молоком, перемешай с нарезанными фруктами и оставь на 10 минут, чтобы кукурузные хлопья размокли. Можешь добавить для вкуса немного меда.

Тебе потребуется: - 4 яблока, - 200г творога, - 100г ядер грецких орехов.Яблоки вымой и вытри насухо полотенцем.Аккуратно вырежь из них серцевину, чтобы они стали похожи на горшок.Для начинки перемешай до однородной массы творог с измельченными ореховыми ядрами.Можешь добавить в нее немного меда и корицы по вкусу.Заполни этой начинкой яблоки и запекай.

Тебе потребуется: - 20г вишневого джема, - 20г черничного варенья, - 2 тоста.Подсуши парочку тостов.Намажь их вишневым джемом и черничным вареньем.С ароматным чаем - нет завтрака лучше.Тем более, черника очень полезна для зрения, а в вишне много минералов,особенно железа и магния.

Самовиховання - необхідний період розвитку молодої особи для досягнення зрілості. Погляньмо на важливіші риси цієї пори життя:
мета: створення себе як особи зрілої й здатної до прийняття відповідальності;
потреба знань - про себе самого, про те, що є для мене бажаною цінністю, добром і про те, як можна до цінностей дістатися (техніка праці над собою);
необхідність праці над собою (щоб опанувати розумом і волею над рефлексами, почуттями й емоціями);
створення рівноваги й внутрішньої гармонії (інтеграція тілесна (статева), душевна, духовна);

Кожне подружжя покликане до продовження роду, бо мета двостатевості - передавання життя в любові (статеве життя на службі у нового життя і любові).

Покликання бути батьком пов'язане з усвідомленням бути головою, опікуном і годувальником родини. Вибір батьківства пов'язаний з відповідальністю формувати розум, волю і характер власної дитини. Батько повинен бути для дитини ідеалом усього, що чоловіче, лицарське, тверде і загартоване до життя. Він для дитини - символ авторитету, сили, мудрості, знання й досвіду. Покликання матері - бути господинею дому, формувати у дітей почуття і робити їх добрими, благородними й ніжними.
Вставити світлину молодої родини. Кожний з батьків, а не тільки мати є відповідальними за виховання дітей. Вони формують серце і душу дитини, готують її до всебічного, повного життя і його обов'язків. Батьки передовсім відповідальні за те, щоб дати дитині релігійне виховання, яке творить основу правдивого виховання. Таким чином воно подає основи моралі і допомагає формувати характер дитини. Воно дає людині дороговказ, напрям та ідеал життя. Апостол Павло застерігає батьків: "А й ви, батьки, не дратуйте дітей ваших, виховуйте їх у послусі й напоумленні Господньому" (Єф. 6, 4). Батьки повинні пам'ятати, що їхня дитина є теж дитиною Божою, за яку вони несуть відповідальність перед Творцем. Їх обов'язок теж шанувати гідність дарованої їм дитини.

Погляньмо на виховання як на школу розвитку почуттів і волі, оцінки явищ життя, школу вироблення переконань і мотивів поведінки - процес формування характеру. Виховання - це тривала взаємодія і взаємний вплив, якому підлягаємо протягом цілого нашого життя. Виховання - це оформлення і розвиток духовного й фізичного потенціалу особи.
Християнське виховання - це Божа педагогіка, яка є безперервною працею над формуванням душі і тіла особи для досягнення нею повної злуки з Богом за словами апостола Павла : "Живу вже не я, а живе Христос у мені". Християнське виховання, що досі дуже занедбане в нашій Україні, засноване на вічних правдах, об'явлених Богом у Святому Письмі. Родина, як перша школа, є основою, де не тільки має вивчатися, але й практикуватися ця Божа педагогіка. В ній плекається спільна молитва, яка є основним елементом літургійного життя в родині. Приймання Святих Таїнств родиною, зокрема, Святого Причастя (Євхаристії), таїнства покаяння (сповіді) освячує її і спричинюється до того, що вона стає джерелом любові. Читання Святого Письма в родині - це найкращий помічник у вихованні. Одним із способів родинного виховання є плекання дисципліни, як низки приписів, звичаїв у родині, щоб створити відповідну атмосферу для вироблення волі. Основою дисципліни є пильність (старанність) та послух. Уся родина повинна дотримуватись одних законів і заборон. Покарання в родині повинні бути справедливими і тільки в разі необхідності. Нагороди, як вияв задоволення поведінкою дітей, теж повинні бути справедливими й поміркованими.
Особливо чуйним і милосердним має бути ставлення до недієздатних (неповносилих), за словами Христа: "Що ви зробили одному з моїх братів найменших - ви мені зробили"

Старша людина має великий досвід життя, який складається як із позитивних, так і негативних моментів. Навіть помилки у житті є повчальними, - щоб не допускати їх надалі. Особливо молодь повинна шанувати і гідно оцінювати досвід старших, прислухаючись до їх порад і вказівок. Легковажити життєвим досвідом старших - значить свідомо наражатись на небезпеки життя. Уважне, вирозуміле ставлення до порад старших свідчить про високу культуру й мораль молоді. Відносини з людьми похилого віку повинні бути повними милосердя і співчуття, уважності й терпеливості. Приповідки навчають: "Слухай батька, що породив тебе, не зневажай матері, коли вона старенька" . Діти, які з любов'ю, пошаною і піклуванням ставляться до стареньких батьків, напевно дочекаються такої ж уваги від своїх власних дітей.

Стародавні римляни навчали, що "у здоровому тілі - здоровий дух". Алкоголізм, наркоманія й куріння є гріхами проти Божих Заповідей, бо з допомогою них людина знищує своє здоров'я, тіло і душу. Родина е найкращим місцем, де ведеться безперервна боротьба з такими гріхами, які руйнують родину. Від батьків, у першу чергу, залежить, який вони подають приклад власним дітям. Коли хто-небудь із батьків надуживає алкоголем, прив'язаний до наркотиків або куріння, то й діти скоро цього навчаться. Тільки здорова християнська родина в особі батьків може активно запобігати поширенню цього соціального лиха.Родинна атмосфера, яка заснована на любові, пошані один до одного, дотриманні Заповідей Божих і участі в святих таїнствах, є потужною перешкодою до поширення алкоголізму, куріння і наркоманії.

Засади родинних відносин ґрунтуються на любові. Маленька дитина інстинктивно тягнеться до своїх батьків, які її годують, зодягають і піклуються про неї. У малої дитини формується підґрунтя до справжньої любові. Коли між батьками бракує згоди, то це гостро відчуває дитина, яку це дуже ранить. Своєю неморальною поведінкою батьки можуть відштовхнути дитину від себе. Гідне пошанування батьками один одного є найкращим прикладом до наслідування для дітей. Батьки стосовно дітей повинні зберігати рівність поглядів і переконань, щоб діти не відчували різниці між наказами матері і батька, а також розуміли однакову відповідальність перед ними. Однакова любов до всіх дітей у родині сприятиме любові дітей між собою, а також до батьків. Старші брати чи сестри повинні відчути обов'язок помагати батькам у вихованні й навчанні молодших. Великий вплив на Тараса Шевченка мала його старша сестра Катерина. Приповідки навчають: "Наставляй малого на добру путь" (Прип. 22, 6). І. Котляревський у п'єсі "Наталка Полтавка" повчає:

"Де згода в сімействі, де мир і тишина,

Щасливі там люди, блаженна сторона.

Їх Бог благословляє, добро їм посилає

І з ними вік живе!"

Родина - це не твір людини, а Бога, створений на взір Пресвятої Трійці, в якій батько є образом Бога-Отця, мати - знаком Святого Духа, а дитина — образ Сина Божого. Родина - це спільнота, яка утворюється в подружжі внаслідок народження дітей. Родина є домашньою Церквою, в якій батьки стають мовби священиками, навчаючи дітей, виховуючи і євангелізуючи, а також відповідаючи за них перед Богом, Церквою і Батьківщиною.

Родина - це клітина суспільства. Яка родина, така держава, яка родина, таке й суспільство. Обов'язки батьків дбати про примноження членів родини. Народна мудрість вчить: "Перша дитина - для Бога, друга - для Церкви, третя - для народу, а четверта - для себе". Головний обов'язок батьків - виховувати дітей у послусі й пошані до старших. Обов'язком дітей у родині є: шанувати, любити, слухати своїх батьків, а на старість їх доглядати.

Український педагог К.Ушинський повчав: "Родина - перша школа, а мати - перша вчителька". Родина як перша школа навчає дитину рідної мови, практикує релігійне життя, плекає християнські традиції, формує характер і виховує чесноти як богословські, так і громадські, зокрема,: правдомовність, точність, щирість, патріотизм, чесність і милосердя. Родина формує добрі звички.

Величезна роль матері, яка символічно тримає три кути дому, полягає у прищепленні любові, яка необхідна для фізичного і духовного розвитку дитини. Мати є ідеалом дитини через її дбайливу опіку, недоспані ночі, через передані нею чесноти.

Більшість із нас приймає життя як дар Божий. Головним же страхом людини є страх смерті. Memento more! - говорили латиняни. Але смерть - це не тільки біологічний факт, а завдяки Христовому відкупленню може стати перемогою над гріхом, "бо хто вмер, той від гріха звільнився" (Рим. 6,7), а також переходом до Бога Отця. Воскресіння Христове - це підстава віри в людське воскресіння. З християнської точки зору смерть - це не припинення існування людського життя, а перехід від стану тілесно-духовного в стан духовний. Правда про воскресіння людини має принципове значення не тільки для страху смерті, але й для гармонії морального життя особи. Догляд за вмираючими є не тільки виявом милосердя, але й турботою про їх душі, про уділення їм Святих Таїнств. Християнський похорон і жалоба виявляє не тільки останню послугу покійному, але й співчуття родині. Нам слід дбати про спосіб донести правду про смерть своїм дітям. Таке знання вже наперед може змінити філософію всього її життя. Батьки, пам'ятаймо про смерть!..

Подвиг любові - це вмерти для себе, а жити для іншого. Християнська любов - це відповідь на попередню виявлену любов Бога, і полягає, по-перше, у любові до Нього як дателя життя, а, по-друге, любові ближнього, як себе самого.
"Любов-довготерпелива, любов - лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла, не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою, все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить. Любов ніколи не переминає" (1 Кор. 13, 4-8).
Багатюща грецька мова помагає глибше усвідомити поняття любові, бо на цей термін пропонує чотири поняття:
storge - любов батьків до дитини й любов дитини до батьків, яка є унікальною в родині;
eros- еротична, сексуальна, подружня любов, з якої кожен із нас народився. Вона має в собі чуттєвий і тілесний вияв та є благословенною Богом у подружжі;
filia - любов до друзів, приятелів, рідних, що відрізняється щирістю, відданістю, безкорисливістю;
аgаре - жертовна любов, яка віддається беззастережно і підкреслює невичерпну добродійність та невтомну добру волю. Цю любов показав до всього людства розп'ятий Ісус Христос. Інформація з сайту: Карітас - Київ.

Нерідко люди не можуть дійти згоди. Вони неоднаково оцінюють щоденні життєві ситуації, обирають різні шляхи вирішення спільних проблем. Тому досить часто виникають конфлікти.
Конфлікт - це загострення суперечностей, зумовлених розбіжністю інтересів людей.
Конфлікт спричиняє незадоволеність, тривогу. Люди не хочуть працювати разом, учитися в одному колективі.
Конфлікти бувають конструктивними, деструктивними, стабілізаційними.
Конструктивний конфлікт. Під час такого
конфлікту усі поводяться ввічливо,наводять докази, які стосуються конкретної справи. Такий конфлікт допомагає знайти вихід, закінчується завжди результатом, що задовольняє всіх.
Деструктивний конфлікт. Такий конфлікт виникає у разі «тиску» одного з його учасників на інших, застосування погроз, сили. Цей шлях розв'язання будь-якої ситуації інколи руйнує навіть те, що вже є. Усі сваряться, але нічого не вирішують. Часом безнадійно псуються стосунки. Яскравим прикладом такого конфлікту є зустріч двох цапиків із казки на гірській стежці над прірвою.
Стабілізаційний конфлікт. Часом важливіше не перемогти, а зберегти те, що вже є. Тому якщо немає можливості досягти порозуміння, треба залишити все як є або повернутися до початку розмови.
Конфлікти виникають часто, уникнути їх неможливо. Тому важливо уміти їх розв'язувати.
Конструктивний — від латинського слова «будувати» - корисний.
Деструктивний - від латинського слова «руйнувати» — руйнівний, той, що порушує норми.
Стабілізація - від латинського слова «стійкий» - приведення до стійкого стану, сталість.

Люди по-різному ставляться один до одного, взаємини між ними неоднакові. Наприклад, стосунки учнів між собою відрізняються від тих, які є між учнями і вчителем.
З одними людьми в вас стосунки безпосередні, прямі. Так, ви вітаєтеся вранці з членами родини, ділитеся з ними турботами й радощами. Взаємини у вас дуже близькі - родинні, сімейні.
Є люди, стосунки з якими у вас опосередковані, бо відбуваються через когось. Наприклад, путівку в табір відпочинку мама чи тато отримують у себе на роботі. Ви не знаєте тих людей, які опікуються вашим здоров'ям, але ви їм вдячні.
Ви отримали нову книгу, прочитали її. З людьми, які працювали над цими книжками, ви також не знайомі, хоча опосередковано спілкуєтесь з ними.
Ваша вчителька - ваша сусідка. Мама часом посилає вас позичити в неї солі чи сірників. Такі стосунки неформальні. Вони виконують дуже важливі формальні, офіційні стосунки, які визначаються правилами і положеннями.
Стосунки бувають рівними й нерівними. Так, люди різняться за віком або професійними вміннями. Дідусь має більший, ніж у вас, життєвий досвід: він уміє спілкуватися з будьким. Звичайно, за віком, уміннями і життєвим досвідом дитина не може зрівнятися з дорослим. Однак усі ми - люди і маємо рівні права.

Спiлкування з живою природою необхiдне. Саме самота в лiсi або iнших природних ландшафтах є одним з важливих способiв "підставлення" себе Боговi для того, щоб Вiн мiг успішніше нас учити. "У лiсi шукайте Моїх вказiвок!..." [20: Аркушi Саду Морії. Заклик]. Тому що саме там ми можемо "розтектися" свiдомiстю по гармонiї навколишнього середовища, замiсть того, щоб, будучи в мiстi, "сидiти" у своїх головних чакрах, "харчуватися" iнформацiєю лише про земнi людськi страстi й паскудитися вiд енергiй людських негативних емоцiй.

Хоча й великі культурнi центри мiст теж потрiбнi: там є бiблiотеки, є багатi можливостi для iнтелектуального розвитку, там легше знайти собi супутникiв на духовному Шляху.

Корисно також пiдставляти своє тiло сонячному свiтлу, особливо ранком, коли воно особливо нiжне. Це свiтло iснує не тiльки на матерiальному планi, воно пронизує й iншi — найтоншi — мiрностi усерединi наших багатомiрних органiзмiв, пожвавлюючи, наповнюючи їх своєю чистою силою. ... Найбiльше гармонiї й блаженства дарує нам природа в раннiй весняний ранок, коли ще до свiтанку починають спiвати, токувати птахи, весь простiр насичується енергiєю їхньої любовi. Сонастроювання з їхнiм станом наближає нас до Бога, є реальним щаблем стоншення свiдомостi.

Хто ж любить спати довго, затвердивши собi це "право" термiном "сова", у того набагато менше шансiв до духовного просування.Але й у будь-яку iншу пору року ранок i вечiр, проведенi в лiсi або на водi, дають нагадування про веснянi зорi. Вони значимi для тих, хто навчилися у всiй повнотi вiдчувати весну.Крiм того, саме й тiльки умови вiдкритих природних ландшафтiв, а не "коробка" мiських кiмнат й "коридорiв" вулиць, дозволяють надалi розширювати, розгортати витончену свiдомiсть, у самому буквальному значеннi вирощуючи її по величинi.

... Нагадаю, що емоцiї — це стани свiдомостi. Свiдомості ж — це i є ми. Саме перебуваючи в тих або iнших емоцiях, ми перебуваємо далi вiд Творця або ближче до Нього. Бог в аспектi Творця — це межа витонченостi енергiї свiдомостi. Чи знаємо ми тепер, куди нам рухатися в розвитку своєї емоцiйної сфери?

Питання смерті та життя
Всього лиш часу хвилювання.
Пісні сердцевого биття
Дарують марні сподівання.
Відходять вірші в небуття,
Всьому нервове порівняння.
Розносить вітер почуття
Вже відпалавшого кохання.
Вже зовсім нові заняття,
Знайомства, розпач, споглядання,
Душа ж пропалює життя
Й чекає мовчки покарання.

Пісок, рудий пісок, як море те безкрає,
застиг в розпеченім, гарячім логві й спить,
а сонне марево хвилюється й тремтить
над мідним обрієм, де чоловік блукає.

Навколо мертвий сон. Наївшись, прилягла
левиця в глибині нагірної печери,
а там, під пальмами, що знають їх пантери,
жирафа воду п'є з ясного джерела.

Не прошумить і птах в оцім повітрі млявім,
де сонце-велетень пливе в височині;
лиш іноді боа, пожалений у сні,
повернеться й блисне линовищем яскравим.

Палає обшир весь — огненний водограй.
І ось, як спить усе в пустелі цій безхмарній,
брижнасті велетні, мандрівники забарні,
серед пісків слони ідуть у рідний край.

Зростаючи здаля, немовби скелі темні,
бредуть вони, руду піднявши пилюгу,
а щоби вірного не загубить шляху,
лишають в дюнах слід їх ноги претовстенні.

Спосіб життя. Індивідуальна ділянка, яку займає пара або сім'я лисиць, має забезпечувати їх не тільки достатньою кількстю корма, але й придатними для влаштування нор місцями. Лисиці риють їх самі, або (що трапляється часто) займають нори борсуків, сурків, песців та інших риючих тварин, пристосовуючи їх до своїх потреб.

Найчастіше лисиці оселяються на схилах ярів та пагорбів, вибираючи ділянки з добре дренованим піщаним ґрунтом, захищені від залиття дощовими, ґрунтовими та талими водами. Навіть якщо нора викопана самостійно, не кажучі вже про барсучі, песцові і т. ін., вона звичайно має кілька вхідних отворів, що ведуть через більш або менш довгі тунелі в гніздову камеру. Інколи лисиці використовіють природні сховища – печери, розщілини скель, дупла в товстих деревах, що впали. У більшості випадків (але не завжди) житло буває добре вкрите в густих заростях. Але його демаскують довгі стежки, а поблизу – великі викиди ґрунту біля входів, численні залишки їжі, екскременти і т. ін. Нерідко на "містечках" лис розвивається пишна сорна рослинність.

Як правило, лисиці використовують постійні сховища лише в період виховання молодих, а на протязі решти року, зокрема взимку, відпочивають у відкритих лігвах в снігу або траві. Але, рятуючись від переслідування, лисиці у будь-яку пору року можуть переховуватись у першій-ліпшій норі, яка зустрінеться в місцях їхнього життя.

Учені, що вивчають поведінку тварин (етологи), провели безліч досліджень, що засвідчують, що тварини можуть рахувати, розуміти причинно-наслідкові зв’язки, мислити абстрактно, вирішувати задачі й навіть обманювати, пише inopressa.ru. Останнім часом було зроблено ще один крок: у всьому світі вчені отримують захоплюючі дані про те, що тварини не тільки здатні вчитися і запам’ятовувати, але ще й володіють свідомістю. Іншими словами, може виявитися, що вони здатні думати про свої думки і усвідомлювати, що вони щось знають. Фармацевтичні компанії вже взялися за психіку тварин. Близько 15 млн. собак приймали анальгетик для тварин «Ремаділ» компанії Pfizer Inc. «Аниприл», який виробляє ця ж компанія, лікує «синдром когнитивної дисфункції» у собак. (Симптоми цього захворювання у собаки включають нездатність упізнавати людей або відгукуватися на кличку, а також втрату орієнтації в будинку.) Експерти чекають, що будуть постійно з’являтися дедалі нові ліки, які лікують швидше психіку тварин, ніж їхнє тіло.Результати досліджень впливають на поводження з тваринами в усіх сферах, від наукових лабораторій до ферм і підприємств із виробництва харчових продуктів. Багато які зоопарки, що раніше зруйнували бетонні загорожі й обладнали замість них житла, близькі до природних, тепер пропонують тваринам «розвиваюче середовище», яке дозволяє їм тренувати свої розумові здібності, і селять їх групами, щоб тварини могли виявляти свої емоції. Добродійний проект «Людиноподібні примати» у Сіетлі веде боротьбу від імені приматів за «життя, свободу та захист від тортур».

Якщо у мавп є ознаки свідомості, може, вони є і у менш «тямовитих» тварин? Чи означає це, що людям не треба на них полювати, тримати їх в ув’язненні або їсти? Противники дослідів на тваринах кажуть, що навіть тварини подібні до мишей і пацюків, які стоять на сходах еволюції досить низько, здатні страждати, нехай і не усвідомлюючи цього. Що стосується емоцій, то загальноприйнята думка довгий час зводилася до того, що, хоча тварини можуть виглядати сумними, допитливими або сердитими, це не справжні емоції, тому що ці живі істоти не усвідомлюють, які почуття вони відчувають. Деніел Повінеллі з Університету Луїзіани, автор новаторських праць про те, чи розуміють шимпанзе, що інші шимпанзе і люди володіють ментальністю, має сумнів в тому, що шимпанзе усвідомлює власні емоції: «Я не думаю, що ми маємо переконливі докази цього». Інформація з сайту: http://www.day.kiev.ua/171958/

Щоб зрозуміти сутність етичного поняття моральні цінності, пригадайте, у якому значенні ви вживаєте прикметник цінний. «Ця книжка для мене є цінною», - подякував Андрій другові, який подарував йому найсучасніше видання енциклопедії для дітей, бо сподівався знайти в книзі відповіді на багато важливих для себе запитань. «Ця фотографія дуже цінна для мене. Тут зафіксовано момент, коли я здобула першу у своєму житті перемогу в спортивних змаганнях», - прокоментувала Тамара знімок з фотоальбому. У наведених ситуаціях цінним визначено те, що є важливим (корисним, потрібним, істотним) для кожного з героїв. Цікаво, що одна й та сама річ для різних людей може мати неоднакову цінність, а для когось бути навіть цілковитим непотребом.
Проте слова «цінний», «ціна», «цінувати» ми вживаємо не тільки стосовно речей. Пригадуєте українське прислів'я: «Ціну рідній стороні складеш на чужині»? Йдеться в ньому про значення батьківщини для кожної людини, про почуття патріотизму. Цінність, яку утверджує прислів'я, стосується всіх і має характер моральної настанови, тобто є моральною цінністю.
Моральні цінності втілюють у собі найрізноманітніші прояви добра. До них, зокрема, належать добро, любов, дружба, свобода, справедливість, милосердя тощо.
Осягнути кожну з цих цінностей - важливий крок для розуміння сенсу життя: від того, на які моральні цінності людина орієнтується, залежить її відповідь на запитання: «Навіщо жити?» і «Як слід жити? ».

З Новим роком вас вітаю. Щастя,радості бажаю. Щоб були здорові ви, мали радість у душі. Щоб неколи сум ваш, не був довго, ато все він зіпсує
і свято,і настрій. Будьте добрі та розумні. Святкуйте й не сумуйте.
Хай Новий рік дарує Вам До снігу - сміх. До свят - яскравість,. У справах - успіх, в серці - радість. Вітаю з Новим 2007 роком!!

Моральні цінності є тими орієнтирами, що вказують загальний напрям життя. Проте кожна людина має власну долю, робить безліч справ, у нас різні характери, неоднакові умови, в яких ми живемо, та й спілкуємося ми з дуже різними людьми. У найрізноманітніших життєвих ситуаціях нам часто доводиться обирати між «хочу» й «треба». Підкоряючись певним вимогам, виконуючи різноманітні завдання, ми прагнемо досягти належного (бажаного, такого, як треба). Усвідомлення таких вимог та практичних завдань називають обов'язком.

Хтось із мудреців зауважив: «Любові кориться будь-який вік». Певною мірою це так, хоч ніхто не розтлумачує малюкові сутність поняття «любов», проте він до нестями любить маму й тата, які для нього попервах становлять цілий світ. Однак з роками поняття любові набуває для нас різноманітніших обрисів і сенсів. Ми, як і раніше, не замислюємося над любов'ю до нас наших рідних, але здатні відчувати до себе відтінки ставлення інших людей. Найзаплутанішим нам видається ставлення до нас наших однолітків, особливо протилежної статі.

Природу не можна розуміти тільки як світ тварин і рослин. Природа - це все, що оточує нас від народження. Кожна частинка природи є важливою. Людина і природа перебувають у постійних і складних взаєминах. Природа дає можливість людині жити, задовольняючи її фізичні потреби, збагачує її духовний світ своєю красою та активізує її розум, демонструючи зразки найкращого, найдосконалішого у світі. Коли ж людина починає шкодити природі, вона шкодить і собі, адже людина - також складова природи, її частина, надзвичайно залежна від решти складових. її відмінність від інших живих істот полягає в тому, що вона має розум, а відтак може мислити, творити, спілкуватися з іншими людьми.
На жаль, сьогодні є підстави говорити, що свій розум людина здебільшого спрямовує на задоволення власних потреб, знищуючи майже повністю те навколишнє середовище, в якому живе і від якого цілком залежить. Кажуть, що сьогодні ми живемо на планеті, що належить нашим правнукам: адже наслідки того, як ми зараз ставимося до природи, будуть відчутні у далекому майбутньому. І виправити навіть одну серйозну помилку, якщо вона буде зроблена, часто неможливо.
А те, що багато помилок людством уже скоєно, сьогодні зрозуміло якщо не всім, то багатьом мешканцям Землі.