Якого ж кольору ті очі?
...забув...раніше знав...
Відтінок дивний.
Снились серед ночі.
А вдень,коли не спав,
То жив і марив ними.
Що зараз хочу?..Та нічого.
В конвульсіях не б"юсь.
Живу собі нівроку.
Все склалось,слава богу.
Бува ,на себе злюсь,
Що дурнем виглядаю збоку.
І,тільки твоі очі...
Манять...Кудись зовуть.
Куди?..Не знаю.
Собі наврочу:
Мені іх не забуть.
...напевно,ще кохаю...
Автор:Андрій Школяренко
